Окружний Табір УПН Львівської округи
«100% Таємниці»
20-30 серпня 2012 року, м. Яремче
Як так сталося, що нормальні новаки стали міні–пластунами?
Починається, починається-
Нехай щось трапляється
Хай не припиняється !
Чур-ра! Чур-Чурра! Починається гра!
Чи підеш-чи не підеш,
Що загубиш – не знайдеш!
Тут гра і не гра, це не сниться!
Це наш табір такий –ТАЄМНИЦЯ!
Це сталося одного
літнього ранку, коли усі ще спали, а пластуни вже робили звичну для себе
руханку на таборі. Вони згадували вчорашній вогник – там новаки почули історію
про себе, як це вони опинилися у такій Великій організації – Пласт і чому їх
так називають.
На вогнику сталося ось що: розповідали різні
історії. Одна з них – про художника і його племінницю – дівчинку, яка також
гарно малювала. Оцей художник подарував їй картину і вона випадково якось
потрапила у середину її. А там жили дивні істоти – і кожен з них мав кольоровий
ковпачок. А так, як ми також цю історію – то так перейнялися, що також
потрапили туди –співали пісеньку зміни дня( як це роблять Пурзі зазвичай ) і
отримали від них кольорові ковпачки. Нас запросили у мандрівку міні –світом – і
ми вирушили! Нас запитали, чи ми будемо називатися по особливому, інакше? Адже
ми усе таки змінилися…так, ми стали міні – інакше як би ми туди потрипили? Тому
нас у тому маленькому світі так і називають – міні-пластуни( вони не змогли
зрозуміти, чому ми , пластуни, називаємося новаки, якщо є пластунами?).
Розумієте, у них усі малі на зріст . Тому, щоб не плутатися у наших, людських
термінах, назвали нас просто міні-пластуни і все.
Отже, ми – міні-пластуни. Вирушили у
міні-подорож –і до кінця табору ми самі не знали –куди, коли і як опинялися–
адже це була Т А Є М Н И Ц Я…….
Щодня ми потрапляли:
до синіх Гномів Великої гори, Мініпутів, Ельфів, Домовиків, Чугайстра , Муммітролів, Злиднів та Пурзів, які нас покликали з картини. Щодня ми «дихали « іншим кольором, щодня недомі пригоди та мандрівки
чекали на нас…
- Ми мандрували до річки, а опинилися у зруйнованих хатинках і споглядали на малюнки невідомих художників у стилі графіті;
- ми прогулювалися містом і потрапили на вечірку – гарно там погуляли! А потім невідомо чому комендант розщедрилася на прохолодне морозиво!
- ми пішли до вольєрів, а опинилися у таємному місці ( куди ходити не можна було, але ми пішли через підвісний місточок і опинилися біля ВЕЛИКОГО водоспаду . У свою чергу хочу зізнатися, що цей
водоспад добре полоскотав мої нерви….).
- ми пішли ніби до Яремчанського ярмарку, а опинилися у воді – і там- наш таборовий пес Радик жалібно скавчав, бо переживав за тих, хто плюхкався у воді – 2 метри – і…..шалена течія! Та пан Андрій усіх
контролював! А я знову за своє – зі своїми нервами….
- пішли на автобусну зупинку , щоб сісти на
маршрутку і встигнути на Службу Божу , а довелося іти пішки аж до Дори, щоб там
розкрити основну ТАЄМНИЦЮ про створення Монастиря св. Пророка Іллі. Від монаха
дізналися, що ми насправді живемо у колишній обкомівській дачі, а сусідній
будиночок належав партизану Ковпаку.
Розкриємо таємницю наших занять – це : ліпка Злиднів ( на жаль, усі вирішили їх закинути у дикі місця, як у мультфільмі ); зробили африканську маску ; радісно та без особливих втрат пережили три теренівки, одну жартівливу естафету; щодня КУПАЛИСЯ у річці Прут ( окрім двох останніх днів) ; мали чудовий спів під звуки багатострунної бандури із сестричкою Тетяною; переглянули усі серії « Артур і мініпути» ; переглянули веселі таборові історії на ляльковому театрі ; вчилися новому на обраних вмілостях. І ці всі наші діяння, як музичний лейтмотив, пронизував впоряд від любимого бунчужного – Більба. Батьки, коли побачили результат , виказали думку про те, що треба мати такий свищик і вдома….Але вони не розуміють, що це не свищик, а постійна праця над кожною дитиною – часто жартівлива, а деколи нудна, а декому цікава…Без дисципліни на таборі складно…
Низький уклін людям, які допомогли у підготовці табору :
Іринці Дугіній та Олегу Дугіну –за видрук книжечки та поширення
інформації серед батьків; пл.сен.прих. Іринці Бжезінській за макетування
таборової книжечки; Мирославі Лужняк – за купівлю квитків на потяг та солодке
задоволення; Тетяні Зраді – за купілю матералів для табору у екстримальних
умовах.
Усім батькам, які довірили нам своїх дітей – адже окрім трьох, усі решта були вперше на таборі!
Зрозуміло, що моя подяка і тим, хто безпосередньо жив і працював ці 10 днів поруч: трьом дорослим сміливцям з Кіровограду – Пановим Дмитру, Юлі та Бродовій Олесі, сімейці Яблонських – Дмитру, Тетяні,
мені також та окремому цілителю – пану Андрію. Дякую обидвом Полінкам за те, що вони були здорові і своєю присутністю нагадували нам про міні-світ, який треба любити, оберігати, розуміти і приймати.
Комендант табору пл.сен.пр. Оксана Яблонська, ПС
