Новацький бал у Львові
 Нещодавно у Відні, європейській столиці балів, відкрили сезон карнавалів. Тож і новацтво (дітки віком від 7 до 11 років) Львова вирішило не відставати від світових тенденцій та підтримати добрі австрійські традиції, і теж подалося на бал. І щоб усе, як належиться: велична зала в центрі Львова, барвисті костюми, гарна музика, веселі забави.
Новаки і новачки, їх батьки і виховники перенеслись на один вечір у Казковий Сад, де господарювали Письменник і його Муза. Такого розмаїття гостей Сад (яким слугувала древня Порохова вежа) не бачив давно: були тут принцеси і чаклунки, рицарі і пірати, вампіри, Червоні Шапочки і Білосніжки, зайчики, білочки і лисички, метелики і ельфи, Пеппі та супергерої. Зустрічала гостей і заправляла балом сама Золота Осінь. Але, як завжди буває у казках, якась зла чаклунка накапостила і тут. Музу і Письменника покинуло натхнення і вони не могли дописати казку. Новакам і новачкам було в радість допомогти, тим паче, що фантазії у них хоч відбавляй. Коли усі спільними зусиллями дописали казку (у кожного рою була своя оригінальна версія), Письменник і Муза відкрили бал вальсом.
Згодом усі закружляли у танцях. Радості не було меж. А особливо радості батьків, які теж були запрошені на свято. Було кумедно спостерігати, як вони бігали залом з камерами і фотоапаратами за своїми дітьми. Та їх можна зрозуміти, бо усі були надзвичайно вишуканими, тож хотілося мати згадку на довго.
Та одними «папараці» батьки не відбулися, адже багато забав було саме для них. Для багатьох батьків Пласт – це привести і забрати дитину зі сходин. Тому господарі балу вирішили дати їм можливість активно долучитись до свята, а не просто споглядати збоку. Варто було побачити, з яким ентузіазмом батьки готували сценки, якими вигадливими були у костюмах (з хутряних комірців, шаликів, серветок та всього, що потрапило під руку).
Після енергійних танців та веселих забав господиня Осінь пригощала своїми щедрими дарами на фуршеті. Тож усе було «як книжка пише»!
Як шкода, що казка не може тривати завжди. Але кожній Попелюшці час додому. Так і зала спорожніла, затихла музика, гості балу розійшлись, але понесли із собою міх вражень та позитивних емоцій, в головне – НАТХНЕННЯ, яке окриляло усіх цілий вечір.
Маю надію, що такий бал стане традицією і дасть змогу доторкатись до прекрасного знов і знов!
С.О. Оля Фегецин, ПС
    |
