Чи не найбільша радість і втіха – бачити як підростають діти. Спостерігати як швидко з маленьких немовлят вони перетворюються на справжніх філософів і винахідників.

    «Мамо, а якби змайструвати таку схему, таку систему, щоб як місток до гори. Так щоб з цього місця до вершини скок. Так одним кроком…»: мріє Андрійко в 5 років.

   І хто зна, може коли виросте йому таки вдасться придумати і змайструвати омріяний пристрій для переміщення в просторі, а поки він з друзями досліджує і майструє з дерева, глини, тканини, заліза, шкіри, паперу, скла…

   «О в мене вийшло лизато, як хвостик ящірки. Тепер я наче ящіркоїд…»: Підсумовує Оксана в 4 роки

   В цьому віці для них все справжнє і немає межі між казкою та реальністю. Діти вірять, що змій був справжній і принцеса, і король, і залізний вовк, і що той пірнач якого вони самі зробили з фольги, справді додає хоробрості.

   Ми мандрували карпатськими лісами, ходили дивитись на гірські ріки і водоспади, розглядали оленів з оленятком і галасливе сімейство вепрів.

   До обіду були загальні таборові заняття: казка-руханка, ранкова молитва, піднімання прапора, майстерка і прогулянка. Після денного сну – заняття по роях, а у вечері знову загальні вечірні вогники, театр, танці, співи, змаг, ігри. Коли діти засинали в батьків були вечірні наради і дружні семінари.

  Погода на таборі була різною: часом дощик, часом сонечко. Але це не псувало загального настрою і в останній день на велику радість пташат вдалось організувати купіль в басейні.

  Таборовим «хітом» була пісенька про черепаху-аху-аху, яка всіх лякалась: і крокодилів, і удавів, і гусей, а в кінці зі страху здійнялась на крила і полетіла J.

   А ще були чарівні перетворення на «Веселій науці» вони вражали, дивували і спонукали довідатись: «А чому так?», «А в мене вийде це зробити?», «Як можна це застосовувати?»

   Всі пташата на таборі були поділені на чотири рої (в кожному по 9-10 діток). Рої мали назву якогось птаха: "Ластів'ята", "Зяблики", "Рябчики", "Журавлики". Вік дітей відповідав розміру пташки – найменшими були «Ластів'ята" – від 1 до 2 років, трішки старшими були "Зяблики" - 2-3 роки, бо й в природі зяблик трішки більший за ластівку. Ще соліднішими виглядали "Рябчики" бо мали від 4 до 5 років, "Журавлики" за пташиними мірками були вже зовсім великі: 6-7 років – у вересні час записуватись в новацький рій.

   Всі сестрички роїв були досвідченими пластовими виховницями і всі вже були сестричками на попередніх таборах пташат: Христина Воробій зі Львова, Наталя Серветник з Рівного, я, та Любця Яскал-Лосицька з Києва. І ще так випадково співпало, що всі сестрички або вже є в курені «Перші Стежі», або зголошуються до нього кандидатками J.

   А ще, між нами-дівчатами: приємно належати до куреня, який славиться в Пласті різними виховними «ноу-хау», адже перші табори для пташат почали проводити саме Стежинки. Тепер Пташата в Україні набирають обертів, у Львові і Франківську є регулярні заняття, в Києві і Тернополі є окремі збірки для пташат і табори. Цього року по Україні було організовано три табори пташат всі відбулись успішно і цікаво. Всі учасники таборів і збірок для малих діток висловлюють позитивне ставлення і потребу виховувати діток в пластових традиціях від  найменшого віку.

  Залишається ще багато праці в цьому напрямку: сторінка пташат в інтернет мережі, форум, методичне опрацювання програми, написання і потвердження правильника, координація праці по осередках, налагодження праці таборових булав, вишколи для провідників програми пташат, посібник…

   Якщо ви маєте ідеї, пропозиції чи просто бажання допомогти в цій справі – зголошуйтесь на скриньку keng@ukr.net

    Ярина Яцун