«Тринадцятий в тринадцятому»

                Тринадцятий рік, тринадцятий табір, тринадцять дітей у найбільшому рої… Якщо ви досі вірите у забобони – тоді вам до нас!

                Цього року Крайовий мистецький новацький табір спростував усі забобони, пов'язані з числом 13. Для нас це містичне число виявилось дуже щасливим. Для початку – вже давненько не пригадую такої гарної погоди на таборі: десять з дванадцяти днів було сонячно і спекотно. Нарешті ми знову змогли назвати Закарпаття «сонячним», не боячись наврочити J Чинадієво зустріло нас дуже привітно, і не лише природа, а й база відпочинку «Водограй» і її керівництво. Дуже приємно, що пластуни є на базі бажаними гостями, що нас тут розуміють, люблять і поважають, і умови для таборування створюють нам чудові. Тож, усім учасникам було дуже легко адаптуватись і поринути в таборову програму. А легенда в нас цього року була така: відомо, що музи, доньки Зевса, котрі живуть на Парнасі, є покровительками мистецтва; але вони, як і наші новаки, люблять побешкетувати, порозважатись, потанцювати чи поспівати, тому не завжди дуже ретельно справляються зі своїми завданнями. Тож, їх грізний батько Зевс вирішує відправити доньок у мандрівку в часі та мистецтві, щоб вони попрактикувались у своїй справі. Ось так музи звертаються по допомогу до новаків, щоб ті супроводжували їх у мандрівці епохами. А нашим новакам тільки дай помандрувати…

                Тож, розпочалося усе з культури Греції – колиски мистецтва. Новаки познайомились з грецькими богами Афіною та Зевсом, побували на Агорі, де виголошували складені ними таборові правила (за античною традицією – віршовані), ліпили грецький посуд. Наступною довгою зупинкою стала епоха Середньовіччя: таємнича, загадкова, і, водночас, неймовірна доба. Тут музи з новаками затримались надовго, бо воно того вартувало: хлопці вчились бути відважними лицарями, а дівчата – справжніми леді, вони, навіть, вчились придворного етикету. На вогник до дітей приходили герої Середньовіччя: часом вигадані і міфічні (чаклунки, король Артур), часом навіть історичні (Гутенберг, Анна Ярославна). Щоб краще уявити ті часи хлопці майстрували собі щити, як у давніх лицарів, а дівчата – геніми, традиційні головні убори середньовічних модниць. Хоч, одними щитами тут не обійшлося: хлопцям довелося пройти справжнє випробування – їх на лицарський турнір запросив король Річард Левине Серце. З рук королеви три новаки отримали вінки переможців та були посвячені королем у лицарі. Справжній дух Середньовіччя підтримала мандрівка у старовинний замок Сент Міклош в Чинадієво. Тут нам навіть вдалося пройти крізь стіни, і, повірте, без жодної магії J Героїчна і романтична історія володарки замку вже вкотре заставилась задуматись, що таке честь, відвага і … щире кохання, як його описували трубадури давніх часів…

                Але і це ще не все, чим нас здивувало Середньовіччя! На прощання з цими віками новаки були запрошені правителями Венеціанського королівства на справжній бал-карнавал. Підготовка до нього була ґрунтовною -  майструвались найрізноманітніші маски, вигадувались костюми, розучувались середньовічні танці. Бо ж негоже іти на бал абияк! Король та королева, господарі балу, вразили гостей своєю появою і всі перенеслись у венеціанську феєрію: сутінки і маски на обличчях робили це дійство ще більш загадковим і неповторним.

                Але, час не стояв на місці, і з новим сходом сонця нас зустріло Відродження: епоха відкриттів, винаходів, розвитку науки та нового розквіту мистецтва. Тут новаки та новачки спробували себе у ролі винахідників, майструючи дивовижні машини та пристрої) А ще на табір завітав справжній мандрівний театр епохи Ренесансу: талантові та майстерній грі акторів (братчиків і сестричок) позаздрив кожен J

                Епоха Відродження затримала нас не на довго і передала естафету своїй послідовниці – епосі бароко. Тут новаки разом із музами знову вирушили в мандрівку, цього разу до палацу графа Шенборна. Чудова споруда і дивовижний парк припали до душі усім. Але найбільшою несподіванкою стала зустріч з відомими композиторами того часу – Бахом та Вівальді, які запросили учасників табору на концерт до філармонії. Усе проходило в кращих традиціях того часу – вишукані гості неспішно займали місця в залі і насолоджувались виступами молодих талантів під покровительством Баха та Вівальді.

                Мандрівка століттями так захопила нас, що ми й незчулися, як повернулися в сучасність. За весь час табору новакам вдалося допомогти музам, навчитися разом з ними багатьох мистецьких ділянок (батик, квілінг, торцювання, квіти з гофрованого паперу, кусудами, малюнок на склі, живопис, пляшк-арт, коралі з тканини, вироби з пластикових пляшок, валяння, орігамі, театр, витинанки, малюнок на камінцях, еко-майстерки, ниткомаше тощо). І усі ці витвори сучасного мистецтва постали до огляду на таборовій виставці. Суворий Зевс прийняв у муз залік і дозволив їм повернутися додому, на Парнас, і продовжити виконувати свою роботу – бути покровительками мистецтва.

                Мандрівка в часі та мистецтві була також наповненою різними випробуваннями, які перевіряли новаків на спритність, витривалість та ерудицію. Теренові ігри та змаги заставляли попотіти та пометикувати кожного J А заняття з танців та співу допомагали учасникам все глибше зануритись у світ прекрасного.

                Але, як усім відомо, до хорошого звикається швидко, а прощатися з ним важко. Так і наш табір – важко було розлучатися з новими друзями і пакувати наплічники додому. Але враження залишаться в нашій пам'яті надовго, а з друзями можна буде побачитися на наступних таборах…

Літо, скажи нам, літо,

Чому так мало залишаєш нам,

Залишаєш нас?..

Комендант Крайового мистецького табору УПН                                   ст. пл. Оля Фегецин, ПС

Більше фото можна переглянути тут: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.631473546863841.1073741825.172248656119668&type=3