З 10 по 21 серпня
2011 року Божого хутір села Лагодів знову наповнився веселим дитячим сміхом,
шумом, метушнею. Відбувався дитячий новацький табір Львівської округи.
Сама назва табору « Золота Середина « вже сама про себе говорить – щось
пов’язане із золотом. І було так, адже програма включала у себе пошук скарбів (
золотих, звичайно…І не тільки ).
Скарби…
Хто у дитинстві не захоплювався цікавими історіями про пригоди у пошуках
скарбу, чи то піратського, закопаного у землю, чи то індіанського
золота…Уявлялися скрині, наповнені золотом десь у трюмах затонулих
кораблів …
Цілими
днями дітей захоплював сам пошук: від самого початку це було своєрідне
знайомство з територією – вони мали знайти і назвати небезпечні місця; другого
дня відбулася інвентаризація лісу на визначеній території; третього
дня вони отримали справжні карти з маршрутом по селу Лагодів, мали відвідати
усі позначені стратегічні місця села і дістатися до кінцевої точки, де І мав
бути скарб. Це було Морозиво- таке диво під час спекотного дня! В такий
спосіб діти і ознайомилися з місцевістю, поштою, клубом, школою, фермою,
старовинною церквою, стадіоном та із самими людьми, з якими Їм довелося
зустрітися. Ми познайомилися із мамою одного пластуна, народженого у Лагодові -
він був одним з перших у Львові, з ним разом у гуртку була усім
відома і ще жива пластунка сеніорка Богуслава Гринів. Це було дуже зворушливо,
адже ця жінка сама підійшла до нас і розповіла цю історію ( а її
син – директор першої гімназії – тієї самої, у якій починався Пласт ).
Четвертий
день – піратський. Усі, разом з трьома піратами – Полундрою, Цибулькою та
Мама-Мією, на горі Кам’яній відкопували справжню скриню з дукатами (
шоколадними )!
П’ятий
день – мандрівка до Золочівського замку – цікава екскурсія, спів у дорозі,
фотосесія і, звичайно, гарні враження.
Шостий
- пошук скарбів інків, різні випробування, через які необхідно було перейти :
хиткий місток, відгадати на дотик крупи, побудувати найбільшу піраміду і т.п.
АЖ тоді розшифрувати місце знаходження золота інків…НЕ проста це робота –
шукати золото…Але знайшли! Стільки емоцій, переживань!
Сьомий
– садиба Буаярд. Була проведена максимально наближена до справжньої гри- це і
гонг, і ключі, і тюрма, і темні бридкі місця( два льохи, стрих, стодола, стайня
), де на дітей чекали різноманітні завдання на час. І звичайно, збирання монет,
за які можна було придбати щось цінне. Цього дня ми , виховники , були
вражені, бо наші діти поділилися з нами скарбом – це було вперше – і тому
ми розцінили цю подію як таку, що скарби є не тільки матеріальні – але і
духовні: скарб душі, дружби – це явище є неоціненне, надзвичайно приємне і
необхідне також. Отже, діти і дорослі перейшли ту межу, яка їх поділяла – і
відтоді ми були єдині, дружні і…рідніші, ніж до того – стерлися моменти
недовіри, сумнівів, тривоги, туги за домівкою – від того часу ми прямували в
одному напрямку – і пригоди продовжувалися! Варта згадати і пана Федора, який
захопив нас польотом авіамоделей; також купель у Перемишлянському озері;
різноманітні майстерки, вогники, ляльковий театр, футбол, шаховий турнір,
малюнок фарбами на пагорбі; приїзд юначок куреня ім. Квітки Цісик і справжній
АЛЯРМ вночі! А також велика мандрівка до Унівського монастиря…
Швидко
якось закінчився і цей табір. Ми гарно прощалися і не плакали, бо знали,
що зустрінемося наступного року знову. Велика подяка усім, хто долучився до
організації табору – і пану Богдану Петріву , Тарасу Мартиняку з Перемишлян, і
мамам новачок зі Львова, Ірині, Марійці, Уляні за продукти, медикаменти; нашій
добрій кухарці, Галині за смачну їжу, братчикам та сестричкам, які щиро
працювали і водночас насолоджувалися гарним товариством.
ГОТУЙСЬ!
Комендант табору:
сестричка Оксана Яблонська