Четвер, 08.12.2022, 10:22Головна | Реєстрація | Вхід

Форма входу

Пошук

Статистика

Діяльність Перших Стеж
Головна » Статті » Наші методичні розробки

Гутірка для впорядниць "Гри у вихованні молоді" 1955-1970 рр.
Зміст
Гри у вихованні молоді
Як організувати теренову гру
 Пластовий тереновий марш з перешкодами.
Збірка гор.
Фізичне виховання.
Рухові гри і забави для дівчат.

Гри у вихованні молоді
Гри у противенстві до забав, що мають бути лиш розвагою, мусять мати точно означену ціль. Отже гри, а передовсім теренові гри і вправи мусимо сприймати, як активну форму засвоювання деяких знань, вщіплювання бажаних, позитивних ознак характеру та розвивання інтеле­кту. Легка форма гри повинна притягати молодь, однак конкретне ставлен­ня визначених згори завдань для виконання, наложення точно намічених правил гри, створювання ситуацій, подібних інколи до життєвих ситуацій, має дати молоді ясне відчуття глибшого завдання гри, а саме — заправлювання її до служби Батьківщині. Тому треба до гри молодь приготовити, точно означуючи її ціль кожної гри й подаючи її теоретичну підготову в таких вмілостях, що їх вона має потім практично засвоїти у грі. Вона засвоює їх через постійне повторювання, все наново в новій, зміненій формі гри, створюючи нові ситуації, що вимагають нової розв’язки. Розу­міється, що знання мусить бути пляново подаване, степенуючи матеріял від найлегшого до щораз складніших завдань. Вмілості, що їх найкраще засвоювати в дії-русі, в природі-в терені, це карто-і поземеле-знавство, орієнтація, таборництво, піонірка, санітарна служба. Друге, не менш важне завдання гри це виробити в молоді позитивні ознаки характеру, — прикмети конечні зі суспільно-національного погля­ду. Це передовсім вміння добре співпрацювати в гурті, почуття чесної гри та теж вироблення фізичної справности. Дія у більшому гурті дає на­году розвиватися провідницькому хистові, а рівночасно вчить підпорядковувати свою волю конечності виконання завдання. Дає вміння наказувати, але й повинуватися другим. Впоює почуття солідарности, товариськість, лицарськість. Точно визначені правила гри, призначення учасникам гри виконати поодинокі завдання, вироблюють почуття чести, вимагають солідарности у виконанні їх. Несподівані перешкоди в терені, взаємне заскакування, вимагають відваги, скорої орі­єнтації та реакції і зарадности. Вимагаючи постійної чинности вироблюють активну поставу. Примушуючи поконувати щораз то нові пе­решкоди та розв’язувати все нові завдання, вимагають сили волі, витривалости. Гри розвивають теж і психічно. Вони розвивають інтелект, ви­школюючи змисли — зір, слух, нюх, дотик та такі елементи інтелек­ту як увага, спостерігання, пам’ять, скорість реакції. Розвивають його теж, примушуючи до думання, ставлення внесків із спостерігано­го, обдумування способу виконання поставлених завдань і т.п. Гри розвивають молодь теж фізично. Рух у чистому повітрі, на сонці, серед природи, зміцнює здоров'я, загартовує. Не можна лише забувати, що він є тут помічним засобом а не ціллю, тому не сміє домінувати. Отже використовувані й впрочім конечні в тереновій грі -марш, біг, скок, мет — повинні бути короткотривалі, не можуть перемучувати, щоб фізичне змучення не перешкаджувало виконати умову працю (розв’язки завдання). До певної міри реґулює це сама дія гри; отже підходження, надслухування, застанова над способом виконання завдань і т.п., дають самочинні передишки, перерви в русі. Гри є теж доброю формою контролі знання, так з боку впорядниці як теж і самоконтролі молоді. Бо форма завдань у грі примушує учасників гри виказати практично все своє знання, а побуджуючи так індивідуальну як і ґрупову (гурткову) амбіцію є рівночасно стимулом для удосконалення себе, виказання максимум енергії та витривалости в осяганні знання, а за тим і побіди. Мудро та вміло побуджувана амбіція може дати дуже добрі висліди, перетворюючи навіть па­сивну одиницю у активний, сильний та проворний тип. Елемент змагань, застосований в міру, стає одним із засобів заохоти до праці над со­бою. Мова тут ввесь час про теренові гри — вправи, що їх переводимо літом у природі. Зимою можна і треба було б теж проводити деякі з них та лише тоді, коли дівчата мають відповідний одяг-виряд (сильні черевики, тепла куртка, лещата і т.п.). Коли зимою мусимо обмежити­ся до кімнатних гор, то вони однак не можуть дати тих усіх користей. У головній мірі вони розвивають інтелект (змисли, пам’ять), можуть бути теж помічними в засвоюванні знання з історії, географії, літера­тури, чи навіть картознавства, санітарної служби, тощо.

Як організувати теренову гру
Впорядниця-інструктор мусить кожну гру докладно підготувати і її солідно переводити, щоб юначки справді могли бачити її практичну вартість. Гри треба підбирати не випадково, а ступінюючи у них знання та вміння поодиноких вмілостей. Отже зразу пе­реведемо найпримітивніші гри з обсягу одної вмілости, опісля сту­пнево більш, скомпліковані, із завданнями з різних вишколів, Ступінювання застосовуємо теж і в кількости учасниць гри. Зразу переводимо гри з членами одного гуртка, потім вводимо елемент змагань у формі гри кількох гуртків. Мусимо теж пам’ятати, що зма­гання можемо лиш тоді переводити, коли юначки засвоїли собі знання із ділянок, що входять у програму гри. Переведення гри мусить бути так організоване, щоб кожна учасниця гри мусіла брати в ній активну участь, тож завдання мусять бути так розділені, щоб ніхто не міг бути пасивним глядачем, а щоб кожний мав те переконання, що лиш тоді, коли якнайкраще вико­нає своє завдання, гра вдасться. До гри мусить бути так приготована впорядниця, як і юначки. Впорядниця мусить мати перш за все докладний плян гри та обдумати її у всіх детайлях. Відповідно до програми гри мусимо підібрати і теренів якому будемо її переводити (залісиний, відкритий, горб­куватий, рівний, тощо). Мусимо теж пізнати його не тільки з ка­рти, але й оглянути його перед грою, щоб несподіванками терену ми не були заскочені опісля підчас гри. Мусимо мати теж приготоване все приладдя, потрібне при переводженні гри. Приступаючи до переведення гри: 1) подаємо юначкам програму чи ціль гри та спосіб її переведення, 2) точно визначуємо терен гри, 3) подаємо вихідні пункти поодиноких груп чи гуртків (зн. місце ста­рту) і 4) місце збірки після гри, 5) точно подаємо правила гри, 6) визначуємо поодиноким групам чи гурткам їхні завдання, 7) визначуємо сиґнал початку та закінчення гри, 8) точно подаємо час, у яко­му поодинокі групи чи гуртки мають осягнути свої вихідні пункти (мі­сце старту), 9) пояснюємо і роздаємо поодиноким групам чи гурткам їхні відзнаки. При більш складних грах найкраще обговорити програму гри та її переведення день перед грою, одночасно пояснюючи за картою терен гри, вихідні пункти груп чи гуртків, тощо, так щоб групи (гуртки) могли собі обдумати спосіб виконання своїх завдань. Тре­ба теж подати, який виряд має мати із собою гурток. Добре теж визначити час тривання гри, зн. подати годину, ко­ли гру закінчуємо, щоб її надто не розтягати і через те не спри­чиню вати безділля та не викликувати почуття нудьги, а надати грі відповідного темпа. Час гри обраховуємо, приблизно визначуючи час, потрібний для виконання поодиноких завдань, відбуття визначе­ної дороги тощо. Юначки мусять знати точно межі терену гри (прим. означуємо: дорога, край лісу, поля, сіножаті тощо), щоб під час гри не виходили поза них. Правила гри мусять теж бути ясно подані, прим.: спосіб, як "брати в полон" противника чи "вбивати", щоб під час гри не приходило до непорозумінь, отже, прим., означити це як зірвання відзнаки, чи відчитання числа противника, чи заклик по імені, чи удар рукою по плечі тощо. Теж і перемога мусить бути точно окреслена, отже це буде, прим., здобуття табору через зібрання коруговки, або, прим., означена кількість взятих у полон, тощо. Підчас гри впорядниця обсервує учасниць гри, підмічуючи неправильне виконання завдання, непластову поведінку і т.ін. Після закінчення гри, впорядниця передовсім провірює, чи всі юначки вернулися з виправи. Опісля вислухує звіту чи то кож­ної учасниці, чи провідниці групи, або ж гуртків, про виконання визначених їм завдань, обговорює хиби у виконанні, визначує переможця, або переможну групу чи гурток. Добре, коли впорядниця для порівнання при обговорюванні гри подасть свій задум (плян) переведення гри і порівняє його з виконанням. При переведенні біль складної гри впорядниця підбирає собі для допомоги більш проворних юначок, (або попросить інших впорядниць), і вони помагають їй в переведенні детайлів гри , надаючи грі відповідний напрям, помагаючи чи спрямовуючи групи, що заблу­кали, тощо. З тими своїми помічницями впорядниця обговорює напередодні гру в усіх детайлях. Вони теж подають свої уваги про переведення гри, коли її обговорюємо після закінчення. Все ж одиноким суддею є лиш впорядниця. Визначення переможниці чи переможної групи (гуртка): Оціню­вати висліди гри чи виконання поодиноких завдань юначками чи (гуртками) можемо двома способами: 1) Так сказати б, "на око", зн. безпосередньо порівнюючи, як поодинокі юначки чи групи (Гуртки) виконували свої завдання, і визначуючи черговість у доброму виконанні. Цей спосіб оцінки застосовуємо при нескладних грах. 2) Визначаючи точно окреслену кількість точок за виконання поодиноких завдань і опісля їх зсумовуючи. Під увагу беремо тут не лиш час виконання, але й передусім солідарність, докладність виконання завдання та пласто­ву поставу учасниць. Приклади точкування у грі з підходженням: за кожного взято­го у полон 3 точ., за кожного, що неспостережно дістанеться до ворожого табору 10 т., за здобуття хоруговки ЗО т. Точкування за виконання поодиноких завдань з пластових вмілостей обраховуємо, як у пластовому тереновому марші.

Пластовий тереновий марш з перешкодами
Пластовий тереновий марш з перешкодами є доброю формою міжгурткових змагань у пластуванні, як теж перевіркою пластового ви­роблення юначок та вишколу у практичному пластуванні. Довжину траси визначуємо в залежності від віку учасниць мар­шу. Для молодших юначок (12-14 річних) 6-ть до 8-м кл., для старших (15-18 річних) 10-12 кл. Завдання, що їх мають юначки виконати під час маршу, вибира­ємо в залежності від пл. ступеня юначок та їхнього вишколу у пра­ктичному пластуванні. У загальному починаємо маршами коротшими та завданнями не складними, ступінюючи їх у довжині траси та кількості й труднощах завдань. Важним є, щоб впорядниця — інструкторка, вводячи ці марші у програму праці гуртків, не давала надто важких маршів і важких завдань для виконання вже у початках. Добре підготований і переве­дений марш повинен у юначок збудити почуття радісного змагання до перемоги, здорову амбіцію та ініціятиву, а одночасно наочно показа­ти, що всі вмілостей, які вони — часом і без зрозуміння, пощо їх виконують, — теоритично на сходинах переробляли, їм практично прида­ються, вони їх можуть використати у житті. Коли ж юначки вернуться з маршу надто перетомлені і з переконанням, що навіть при найліпшій волі вони не могли виконати всіх завдань, то вони цілком втра­чають зацікавлення та охоту до таких зайнять. А це буде, розуміємо­ся, великою помилкою у виховній праці впорядниці. Зате вміле переведення маршу дає впорядниці змогу не тільки перевірити, які пла­стові вмілості юначки ще не вповні опанували, але теж виказує і пластову поставу юначок, їх товарискість — братерскість, вміння організувати гурткову працю та солідарно, а теж докладно й солідно її виконувати.
Підготова маршу:
 1) Визначуємо вік учасниць, прим., 12-14 років, це значить, що беруть участь юначки, що до того дня, або у той день скінчили 12-ть років, а знову коли йдеться про горішню границю віку, то можуть брати участь ті, що не раніше, як у день змагань, скінчили 14-ть років...
2) До маршу стає гурток у кількості не більше 8-ми членів, а не менше 5-ти.
3) Визначуємо час і місце збірки: а) марш найкраще починати вранці, прим., 8-ма год. Гуртки випускаємо із старту у відсту­пах 20 — 40 хвилин. Закороткі інтервали не бажані, бо тоді гурт­ки можуть одні одних доганяти і переганяти на трасі, як теж гур­ток може бачити, як попередній виконав завдання, отже вже само­стійно не шукає дороги і приготований деякою мірою до того, як має виконати завдання. З другого боку, це утруднює теж працю контрольним пунктам, на яких можуть зійтися два гуртки. Отже це може доводити до дезорганізації маршу. Гурток має явитися на місце збірки не раніше точно визначеного часу. Черговість вимаршу гуртків вильосовують на передодні провідниці гуртків, і після того їм визначується час збірки. Місце старту визначуємо не надто далеко, щоб юначок не втомляти додатковим маршем.
 4) Трасу маршу вибираємо залежно від завдань, які хочемо вико­нати. Найкраще визначити її так, щоб вона творила замкнене коло чи петлю, зн. щоб старт і мета були в одному місці. Впорядниці-інструкторки (2-3), що організують марш, мусять підшукати відповідну трасу, підібрати на ній відповідні місця для виконання поо­диноких завдань з укладеної програми та місця для контрольних пунктів. Годину перед початком маршу ідуть (найкраще ті, що будуть на меті ( вздовж траси і закладають завдання (індійські знаки, листки, розставляють тих, що мають бути об'єктами для виконання завдань, тощо) та розставляють контрольні пункти.
5) Залежно від програми маршу, значить завдань, визначуємо ви-ряд, який гурток має взяти із собою, отже, прим., компас, карту, шатро, лопатку, сокирку, казан, харчі, сигналізаційні хоруговки, аптечку, тощо. Програма маршу (для прикладу) та точкування поодиноких завдань: 1) Гурток приходить на місце збірки (старту) точно у визначений час, зн. може прийти 5-ть хвилин ранійше, але не пізнійше визна­ченого часу. Точкуванні — 2 і 0 точок. 2) Правильне зголошення гуртка, уставка і постава гуртка. Точок 5, З,0. 3) Виряд — тут враховуємо особистий виряд (прим., олівець, записник, ножик, мутузок, менашка, тощо і визначений виряд гурт­ка. Звертаємо теж увагу на доцільне і правильне спаковання ви-ряду. Точок 5,3,0. 4) Шифрований лист: "Ідіть 500 м. під кутом 65 ступенів до пер­шого знаку". Шифр написаний азбукою морзе, але так що його тре­ба читати від кінця і "догори ногами", (прим, останні два слова: • – – / • / • – • / • • • / • • – – /– – – • • • • /– – – // • • – – / • – / – • /– • – / • • • /) Точкування залежне від скорости відчитання; прим., коли участь беруть гуртки, тоді буде б, 4, 2, зн. ті, що відчитали найскоріше, дістають б точок. Котрий гурток до 15 хв. не відчитає листа, тому подається до відома зміст листа і тоді, розуміється, він не ді­стає точок за це завдання.
6) Правильне визначення кута, підмічення допоміжних орієнтацій-них пунктів, несходження з правильного напряму (якнайменше відхи­лення). Точок 9, б, 3. 6) Індійські (дорогові) знаки — гурток записує, які знаки запри­мітив. При кінці маршу на меті питаємо, які знаки гурток бачив. Можемо теж казати юнакам описати, як деякі знаки виглядають, з чо­го були зроблені тощо. Точкування: 90 — 100% зібраних знаків 10 точок, 80-90% 8 точок ітд.
7) Другий шифрований лист: писаний азбукою Морзе, літери укладені з листків нанизаних на патичок, короткі — один рід листків, довгі — другий, перерви — третій. "Обрахувати ширину річки", або теж "Обрахувати висоту дерева, під яким схований лист", залежно від терену вибираємо одне чи друге. Точкування 8 і 6 точок, залежно від докладности обрахунку. Відчитання листа 5, 0 т.
8) Спостерігання: біля дороги лежить чоловік і читає часопис, або теж сидить жінка і шиє. На меті питаємо, чи юначки завважили його чи її, як він був одягнений, що робив тощо. Точок 5,3,1. Коли не завважили, то 0 т.
9) Позбирати з дороги розбите скло: на дорозі, що нею мають пpoходити юначки, розсипаємо досить дрібно розбите скло (прим. з пляш­ки). Юначки повинні догадатися і позбирати, щоб хтось, що буде переходити туди, не скалічив собі ноги. Точкування 3 і 0 т. Замість скла може бути теж поперек дороги кинений колючий дріт чи тернина, або більша колода.
10) Дорогою переходить жінка з тяжким клунком, видно, що їй дуже тяжко нести, іде до хати у віддалі 20 м. Вона не просить допомоги. Поможуть юначки нести — 5 точок. Коли приблизно подадуть вагу клунка, додаємо 3 точки.
11) Третє письмо: складений часопис, на одному відтинку попідкреслювані літери. Зміст: "Зверніться у південному напрямі і при допо­мозі хоруговок надайте депешу". Її зміст: "Ми на правильній дорозі, ідемо далі". Точкування: добра орієнтація 3 т., сигналізування 6, 4, 2, 0., під увагу беремо установку сигналізаційної стежі, техніку сигналізування, кількість помилок; відчитання листа 3 і 0 точок.
12) Чоловік питає про дорогу до місця, прим. звідки юначки прийшли. Добре й ядерне пояснення дороги 5, 3, 0 т.
13) Четвертий лист писаний азбукою Морзе, напр. так: Анна — Зміст: "Уставитися у ряд і відспівати пісню..." Точкування: за добру уставку і відспівання 5 точ., коли не уставилися добре, але відспівали — 3 т. Можна теж додати 2 і 1 т. за гарний спів. Відчитання листа 5 і 0 т.
14) Перша допомога хворому: при дорозі лежить дівчинка, вона має зранену (або зломану) руку; це зазначити кредкою або написати картку. Юначки мають правильно подати допомогу, зробити ноші й на ношах принести її до санітарного пункту віддаленого на 100 м. Він уставлений вже на меті і відзначений горуховкою з червеним хрестом, що її видно з місця, де. лежить дівчинка. Точк.: добра перев’язка 5, 3 т.; добре зроблені ноші 5, 3 т.; перенесли її вміло до санітарного пункту — 3 точки. Тут передають її і дістають доручення:
15) Збудувати польову кухню з довільного матеріялу і розпалити вогонь. Оцінюємо правильність побудовання і розпалювання та час (швидкість) виконання. Точок 5, З, І.
 16) Зварити кашу (або зупу). Усі гуртки варять з однакового мате-ріялу. Точк. 5, 3,0. Примітка: варити може кожня юначка для себе 1/2 літра, або теж гурток може спільно ставити більшу кухню й варити в казані для цілого гуртка. Зварене має бути так, щоб юначки могли справді по­живитися. . 17) Очистити місце по вогнищі й кухні. Точкування: 4, 2, 0. 18) Час, у якому відбули марш рахується від зголошення гуртка до закінчення завдання ч.
17. Точкування обраховуємо за черговістю часу гуртків, прим. при трьох гуртках 4, 2, 0. 19) Спостерігання: випитуємо гурток, як виглядав чоловік, що пи­тався про дорогу. Точок 5, З, 0. Теж саме про жінку з клунком. Точк. 5, 3, 0. Оцінюємо теж передусім і пластову поставу гуртка (пластова поведінка, товарискість, солідарність, співпраця тощо) впродовж цілого маршу на основі обсервації суддів — контрольних пунктів. Точкуємо в залежности від кількости гуртків, прим. коли 3, тоді 9, 6, 3, евент. 0. У цім марші можна здобути найбільше 149 то­чок. Розуміється, що усіх точок не здобуде ні один гурток, але вже 120 точок буде дуже добрим вислідом. Місця у висліді вираховуємо за сумою точок, осягнених гуртком.
Після закінчення маршу, гурток складає докладний усний звіт з ньо­го перед суддями) контрольним пунктом) на меті, віддає виконані завдання, на запити суддів дає пояснення про виконання поодиноких завдань, спостереження зроблені під час маршу тощо. Розуміється, що коли йдеться про програму маршу, зн. поодинокі завдання, то вони можуть бути дуже ріжнородні, залежно від вишко­лу юначок та їх зацікавлень. Для прикладу можна ще навести: з картоґрафії — хід за картою, шкіц дороги на першому відтинку шляху, перспективічний шкіц з горбка, обрахування дороги з піонірки, ставлення шатра, виконання предмету таборового вжитку, зрі­зання дерева, в’язання вузлів, з ручної справности — малі пред­мети вжитку з принагідного матеріалу; з фізичної справності — вилаз на дерево, перехід по камені через потік, скок через рів перехід річки по хиткій кладці, вкінці різні завдання з природо­знавства тощо.
Організатори маршу мусять підшукати відповідну кількість суд­дів для контрольних пунктів. Дві впорядниці — інструкторки му­сять випускати зі старту гуртки, нотуючи час вимаршу кожнього, провірювати точність зголошення, виряд тощо. Далі — контрольні пункти по одній впорядниці — інструкторці на таких пунктах, як прим. розбите скло, сиґналізування, відспівання пісні. Усі вони му­сять бути відповідно заховані, щоб добре бачили юначок, але щоб ті їх не бачили. Вздовж траси повинні теж проходити два судді (теж не­видні для юначок), щоб обсервувати поведінку юначок на трасі. І вкінці 2-3 судді на меті, що записують час закінчення маршу поо­динокими гуртками, відбирають звіти і пояснення щодо виконання завдань.
Після закінчення маршу усі судді — контрольні пункти подають свої звіти і завваги про виконання завдань та пластову поставу юначок і спільно устійнюють оцінку на основі точкування, Вислід змагового маршу треба по змозі якнайскорше подати до відома юначкам, поки вони ще вповні зацікавлені. Після проголо­шення висліду добре теж обговорити у загальному виконання програ­ми маршу гуртками, а передусім подати завваги щодо пластової по­стави юначок.

Збірка гор
Чи знаєш Три Головні Обов’язки і Пластовий Закон?
Гуртки чи групи уставлені гусаком, перед ними у віддалі 10 стіп (З м.) на столі розложені карточки із поодинокими словами, що вхо­дять у склад Трьох Головних Обов'язків і пл. Закону, для кожнього гуртка один комплет. На знак вибігають перші у ряді і віднайшовши відповідні слова складають зміст першого головного обов’язку. Тоді вертаються до ряду, а біжать слідуючі. Вони поправляють, коли перші помилилися, а тоді складають зміст другого головного обов’язку. Слідуючі продовжують, складаючи зміст третього, а опісля поодиноких точок пл. закону.
 
Впрядкуй і відчитай.
Впорядниця сиґналізує поодинокі точки пл. закону (або теж поодинокі стрічки вірша, який юначки якраз вивчали), але так, що поодинокі склади у словах попереставлювані. Юначки мають відчита­ти і правильно скласти зміст депеші.
 
Інсценізація пісні, приповідки.
Граються два гуртки або групи. Один гурток віддалюється, а оставший інсценізує пісню, приповідку чи назву літературного твору. Другий гурток має відгадати, тоді міняються ролями. Треба все подати, що інсценізується пісню, приповідку чи назву твору. Відміна: коли грається один гурток тоді може одна юначка рухами ілюструвати це — а інші відгадують.
 
Помилка в друку.
Впорядниця роздає юначкам картки, на яких написаний текст зна­ного їм вірша або пісні. В тексті деякі слова позмінювані. Юначки мають виправити текст. Чи знаєш народні приповідки? Впорядниця виписує на картках народні приповідки, але так, що в кожньому слові бракує кілька букв. Виграє юначка, що перша відчи­тає свою приповідку.
 
Що це за пісня?
Одна юначка віддалюється, а тоді гурток підбирає пісню. Слова першої її стрічки юначки розбирають по черзі між себе. Кличуть цю, що вийшла. Вона по черзі ставить питання, а запитана у відповіді мусить вмістити слово із пісні, що випало на її чергу. Юначка має зложити цілість і відспівати дану пісню (співати можуть усі/.
 
Шаради.
Одна із юначок рухами висказує назву одної із народніх пісень, знаного літерат. твору тощо. Усі стараються схопити із її рухів зміст.........
 
Розгублена пісня.
 Впорядниця виписує на осібних карточках по одному слові із пластової чи народньої пісні і ховає їх на визначеному відтинку терену. Юначки мають в означеному часі віднайти карточки і зложи­ти із слів пісню та відспівати її. Гратися можна теж і в домівці, ховаючи їх або теж тільки пе­ремішуючи карточки. Утрудненням гри може бути змішання карточок із словами двох пісень.
 
Ілюструємо пісні.
Кожня юначка має рисунковий папір і колірові олівці. Сидять у крузі, кожня назначує свій аркуш, крім цього має карточку із порядковими числами, чисел стільки, скільки учасниць гри. На знак, продовж п’ять хвилин кожня ілюструє назву одної із пісень, що вмі­щуються у пластовому співанику. Після 5 хвилин картки передаються на право, поки кожня перейде весь круг. Юначки записують на своїх карточках, під відповідними числами, назви розпізнаних пісень. Виграє, хто подасть найбільше правильних назв.
 
Докінчіть пісню.
Два гуртки, або теж гурток поділений на дві групи. Один по­чинає співати якусь пісню (пластову народню, стрілецьку ітд.). В одному місці впорядниця перериває спів піднесенням руки, Тоді другий гурток має підхопити пісню у місці, в якому її перервано і доспівати до кінця. Тоді він зчерги починає нову пісню. Коли ж не зуміє продовжувати тоді перший гурток знову починає іншу пісню. Виграє гурток, що краще вив’язався із завдання.
 
Філятелістика.
Юначки мають картки із вирисуваними кратками із 20 полями. Кожня дістає збірку поштових марок із різних країн. Ворядниця викликує почерзі назви поодиноких країн, залишаючи для кожньої кілька секунд. Юначки віднаходять у своїх марках відповідну і приліплюють на черговому полі. Виграє юначка, що має найбільш марок правильно визначених. Відміна: юначки уставлені рядами. Перед рядами на столі розложені марки. Впорядниця викликує назву, тоді перші з рядів вибі­гають, віднаходять відповідну марку, вертаються до ряду і наліплюють її. Впорядниця у рівних відступах часу викликує дальші назви. Виграє гурток, що перший закінчив біг і має відповідну кількість правильно наліплених марок. У кожній збірці повинно бути 50 до 60 марок.
 
Пізнай свій рідний край.
Впорядниця має знімки, образки різних визначних місць, пам'ят­ників, пам’яток, характеристичних видів України. Два чи більше гуртків, уставлені гусаком, в кожньому гуртку визначені числами починаючи від один. Впорядниця показує одну знімку і викликує число. Кожня, що має це число, старається як найскорше пізнати знімку. Котра перша назве, ця здобуває точку для свойого гуртка.
 
Пізнаймо пам’ятки наших міст.
Впорядниця виписує на карточках по одній назві церков, визна­чних будівель, пам’ятників ітп. історичних пам'яток наших міст (Київ, Львів, Полтава ітд.). Карточки передають собі юначки по чер­зі і на своїх картках записують, в котрому місті дана пам’ятка і що про неї знають. Добрі відповіді точкуємо. Котра здобуде найбільше точок — та виграє. Можна переводити двома гуртками. Виграє гурток, що у коротшому часі віддав правильні відповіді. Можна теж уставити гуртки рядами згл. гусаком і тоді юначки підбігають по черзі до впорядниць і відповідають на питання. Виграє гурток, що скоріше відповів на усі питання.
 
Що знаю про..?
Юначки сидять рядочком. Впорядниця подає тему. Перша у черзі каже одно речення на подану тему, друга повторяє його і додає своє, третя повторяє два перші і додає своє ітд. Тема із ділянки, якою саме гурток зацікавлений, прим. історія України, життя і дія одного із князів, гетманів, ґеоґрафія України, опис одної із областей, господарство України ітд., література, життєпис одного із письменників, природознавство ітд.
 
Мандруємо містами України.
Гурток сидить у крузі. Вибирають одно із міст України і почи­нають оповідання. Перша каже прим, "коли я приїхала до Києва то пішла помолитися до Собору Св. Софії", друга в черзі повторяє це, що сказала перша і додає прим, "опісля пішла оглянути Печерську Лавру", третя в черзі повторяє це, що сказали дві попередні і . додає від себе дальше оповідання ітд. аж дійде до останньої, яка мусить повторити цілість оповідання і закінчити його.
 
Подорож по Україні.
Впорядниця розкладає карту України і дозволяє юначкам 5 хви­лин приглядатися їй. Опісля кожня по черзі вибирає собі якусь ту­ру по Україні і описує, якими областями України, містами переїз­дить, яке їхнє минуле історичне, які пам’ятки ітд. Відміна: в оповіданні треба подати відомості з ґеоґрафії і господарства України — характер краєвиду (поземелля), ріки, господарське значення даної области, промисл, копалини ітд.
 
Вкажи де воно?
 Гурток уставлений рядом. 20 кроків перед рядом стоїть впорядниця. Біля неї розложена карта України. Вона сиґналізує назву міста, ріки ітд. України. Хто найскорше відчитає, біжить до карти і вказує назване місто чи ріку ітд. Увага: не вільно вибігати перед закінченням надавання.
 
Автори.
Кожній юначці причіпається на плечах картку із прізвищем од­ного із письменників. Ніхто не знає, яке прізвище йому призначили і має відгадати це із відповідей товаришок, яким ставить питання прим, "чи я живу", "чи я поет"?, "чи я писала історичні повісти?". Виграє, хто перший зідентифікує себе. Для відгадування повинен бути визначений час, щоб гра надто не протягалася. Після певного часу можна картки поперемінювати і дальше гратися. Відміна: юначки поділені на дві групи. Одна дістає картки із прізвищами письменників, друга із їхніми творами, Кожня юначка має віднайти "свій" твір, чи "свойого" автора продовж визначено­го часу.
 
Пізнай хто це?
 Провідниця кожнього гуртка, групи, дістає 6 знімок українських письменників чи визначних історичних осіб. Кожня юначка має карт­ку паперу із числами 1 до 6. Сидять у крузі. На знак, провідниця бере знімку, зазначену ч. 1. записує на своїй картці під числом 1. хто це є і передає знімку своїй сусідці на право, ця записує в се­бе і передає далі. Так по черзі провідниця передає всі знімки. Виграє гурток, що закінчив найскоріше при найменшій кількості поми­лок. Гратися можна теж одним гуртком, тоді оцінюємо індивідуально, хто зробив найменше помилок. Відміна: Чий цей твір? . Провідниця дістає шість карток із назвами літературних творів. Юна­чки мають вписати під відповідними числами авторів поодиноких творів.
 
Чи знаєш на пам’ять?
Юначки стоять гусаком, по б до 8 в одному ряді. Перед ними у віддалі 3 ярдів (б. З м.) на столі картка і олівець. На картці по­дана назва одного із віршів, що його вивчали юначки. На знак, під­бігає перша (згл. перші) із ряду і вписує першу стрічку вірша, вер­тається до ряду, тоді вибігає друга, вписує слідуючу стрічку ітд. Відміна: юначки вписують поодинокі речі — частини виряду потрібного на мандрівку.
 
Літературний Кім.
Впорядниця розкладає на столі 10-12 книжок (творів укр. літе­ратури). Юначки приглядаються 5 хвилин і опісля записують назви. Відміна: юначки мають теж подати прізвища авторів, або теж і головні персонажі кожнього твору.
 
УСС переходить Збруч.
 Два гуртки стають напроти себе у віддалі — поміж ними річка Збруч — перша на правому крилі гуртка це Український Січовий Стрі­лець. Впорядниця ставить питання із історії УСС напереміну обом гурткам, по черзі кожній у ряді. У випадку доброї відповіді — УССтрілець відносного гуртка робить один крок по через річку, у випадку злої відповіді цофається один крок. Виграє гурток, що його УССтрілець скорше перейшов Збруч.
 
Що це за журнали?
Гуртки виходять із вихідного пункту у відступах 10 хвилин. Ідуть за слідами і на трасі, у відступах, віднаходять кілька карточок, на яких подані назви українських журналів у зашифрованій формі ("візитівка", азбукою Морзе, читаючи від кінця ітд.). Траса уложена так, щоб верталася до вихідного пункту, де гурток дістає примірники тих журналів, яких назви відчитав. Продовж 10 хвилин має їх переглянути і продовж слідуючих 10 хвилин записати, які відомости прочитав у тому часі. Опісля одержує ряд витинків із тих журналів із характеристичним змістом, формою, рисунками. Ви-тинки понумеровані. Продовж 15 хвилин гурток старається відгада­ти, котрий витинок із котрого журналу і дати відповідь за відпо­відними числами. Точкується час цілости вправи, скількість відчитаних слідів, відчитаних назв журналів, поправність і зміст відчитаного, зідентифікування витинків, пластову поставу.
 
Пізнаймо себе!
Кожня юначка підбирає собі другу, незнайому. Продовж 5 хвилин мають про себе взаїмно довідатись 5 річей, прим. ставлячи питання: як зветься, з якої области чи міста України походить, (чи її бать­ки), до якого куреня належить, які має заінтересування, що їй подобається у Пласті ітд. Після 5 хвилин кожня записує характеристику, на основі запитів, своєї співбесідниці і віддає впорядниці. Гру можна переводити в перших днях таборування.
 
Яке моє ім’я ?
Кожня юначка пише на картці своє ім’я й прізвище. Цю картку причіпають їй на плечі. На знак, кожня старається підглянути і записати якнайбільше прізвищ, рівночасно не даючи відчитати сво­його прізвища. Виграє ця, що запише найбільше прізвищ. Цю гру добре переводити на початук табору, щоб юначки познайомилися.
 
Що змінено в однострою (чи одязі)?
 Два гуртки, групи, стають напроти себе. Усі мають правильно убраний однострій. Кожня приглядається тій, що напроти неї, одну хвилину, опісля на свисток усі обертаються і роблять три зміни у свойому одязі. На свисток знову обертаються до себе і старають­ся віднайти зміни в одязі у тих, що мають напроти себе.
 
Гра Кіма.
На столі розложено 16 — 24 різних предметів, вони прикриті хустиною. На знак, юначки стають коло столу, впорядниця відкри­ває предмети, юначки придивляються одну хвилину. Після того впорядниця знову закриває предмети, а юначки продовж п’ять хви­лин мають записати предмети, які затямили. Скількість предметів залежна від вправи юначок.
 
Дотиковий Кім: предметів менше, як при зоровому, 10до 15.
 Юначкам, по черзі, зав'язується очі і вони дотиком розпізнають предмети, які опісля продовж 5 хвилин мають записати. Кім нюху: у мішечках і пляшечках різні харчеві продукти, як теж ліки, що мають запах. Юначки нюхом мають розгадати і записати.
 
Картографічний Кім: на більшій картці вирисовуємо кратку із 16 або 25 полями.
У кілька піль (6 — 8) врисовуємо різні картоґрафічні знаки. Юначки придивляються одну хвилину, а опісля про­довж 5 хвилин мають врисувати у свої заздалегідь приготовані картки, у відповідних полях, відповідні знаки.
 
Чиї це руки?
Кілька (прим. 5) юначок сідає близько біля себе, вони прикри­вають свої руки, залишаючи відкритими лиш пальці і долоні і переплітаючи їх під хустиною. Інші, по черзі, мають розпізнати чиї котрі руки, Пізнай мене. Юначкам по черзі, зав’язують очі. Дотикаючи обличчя своїх то­варишок, вони мають розпізнати їх.
 
Повернися найкоротшою дорогою!
Гурток виходить з домівки. Кожня має гріш. Провідниця кидає гріш і залежно від того, чи впав він на праву чи на ліву сторону, гурток іде вправо чи ліво до слідуючого рогу вулиці. Тут кидає гріш слідуюча і знову повертаються у відносному напрямі. Це пов­торяється на кожньому слідуючому розі, поки впорядниця чи провід­ниця накаже поворот до домівки. Хто найкраще орієнтується і вкаже найкоротшу дорогу повороту ? Відміна: коли це старші юначки, тоді можуть вертатися кіль­кома групками, залежно від вибору дороги. Котра
Категорія: Наші методичні розробки | Додав: Стежка (01.04.2010)
Переглядів: 1107 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2022 |